Запропоновано розрахункову модель для визначення ресурсу елементів конструкцій з концентраторами за втоми і високотемпературної повзучості. В її основі – енергетичний підхід і подання ресурсу елемента конструкції як суми періодів зародження та докритичного росту повзучо-втомних тріщин.

Одержано точний аналітичний розв’язок системи чотирьох сингулярних інтегродиференціальних рівнянь, до якої зведена тривимірна термопружна задача для тіла з теплопровідним пружним еліпсоїдальним включенням. Вважали, що на безмежності тіла діє однорідний тепловий потік, перпендикулярний до серединної площини вклю-чення. В результаті виписані формули для обчислення концентрації напружень біля включення та напружень у ньому, а також відповідних коефіцієнтів інтенсивності напружень KII і KIII. Проаналізовано вплив конфігурації включення на концентрацію та інтенсивність напружень для деяких часткових випадків задачі.

Подано розв’язок квазістатичної контактної задачі про взаємодію циліндричних елементів з малим ограненням їх контурів. Розглянуто з’єднання, де реалізуються однообластевий і змішаний (одно-двообластевий) контакти. Встановлено основні закономірності зміни максимальних контактних тисків внаслідок повороту диска з овальністю в отворі з різним ограненням.

Досліджено напружений стан скінченного циліндра під дією зусиль скручування, які виникають внаслідок дії сил тертя. Відокремлено кутову змінну і тривимірну задачу зведено до розв’язання двовимірних крайових задач. Виявлено, що на напружений стан циліндра суттєво впливають навантаження від чистого скручування. Розглянуто задачу про чисте скручення циліндра навантаженнями, локально розподіленими на його боковій поверхні. Показано, що під впливом кусково-неперервних дотичних навантажень виникають особливості в напруженнях φz у точці розриву навантажень. Вивчено зміну максимуму дотичних напружень у циліндрі з наближенням розподілу навантажень до прямокутного.

Описано еволюцію механічних властивостей багатошарових композитів мідь–залізо з кількістю шарів від 11 до 1620 за відпалу при 750 ^oС. Встановлено, що властивості композитів, які складаються з понад 300–400 шарів, залежать від їх кількості та тривалості відпалу. Експериментально підтверджено можливість створення мікроламінатів з такими механічними і технологічними характеристиками, які суттєво переви-щують відповідні матричних металів.

Вивчено трибологічні властивості титанового сплаву ВТ14 з карбонітридними по-кривами, сформованими контактним і неконтактним способами, а також з бінарними (оксидним та нітридним). За контактного способу зразки насичували у графітовій засипці, за неконтактного – розміщували над нею. Зносотривкість пари тертя титановий диск – бронзова колодка досліджували у гідрорідині АМГ-10 за наванта-жень до 3 MPa на шляху тертя до 15 km. Встановлено, що покриви на основі потрійних сполук втілення (карбонітриди титану) забезпечують вищу зносотривкість, ніж на основі бінарних сполук втілення (нітриди, оксиди титану).

Досліджено шість сплавів на основі заліза (феритні та аустенітні) і нікелю, зміцнені карбідами TaC, та їх термічне розширення в інтервалі 100...1200 ^oC для двох мікроструктурних орієнтацій. Проаналізовано ізотермічну та охолоджувальну ділянки на дилатометричних кривих. Термічне розширення феритних сплавів виражене не так чітко, як аустенітних. Стискальні деформації матриці призводять до напружень, які поширюються на колонії карбідів. Важливість цього явища вбачається у впливі фази матриці на мікроструктурні особливості сплаву загалом.

З допомогою підходів контактної механіки проаналізовано вплив лазерного легування Nb, B, Ni на зміну параметрів зносотривкості сталі 12Х17Т. Встановлено, що під час експлуатації деталей, коли силове навантаження значно менше границі текучості сталі, доцільно легувати СО₂-лазером потужністю 800 Wt, а коли дорівнює границі текучості, слід використовувати лазер потужністю 6,5 kWt, що підвищує контактну міцність приповерхневих шарів.

Подано огляд критеріїв багатовісної втоми, які охоплюють співвідношення нормальних та зсувних напружень. Розглянуто втомні характеристики деяких вибраних конструкційних матеріалів за згину та закруту. Визначено співвідношення нормальних до зсувних напружень для певної кількості циклів N_f у діапазоні 5*10⁴÷2*10⁶. Із результатів аналізу втомних характеристик та відносної зміни R виявлено, що матеріали можна поділити на дві групи, для яких доцільно чи недоцільно застосувати стале значення розглянутого в критерії співвідношення.

Виконано огляд експериментальних досліджень з електрохімічного осадження вольфраму з іонних розплавів. Застосовувані електроліти систематизовані залежно від структури осадів.

Досліджено вплив вмісту полііміду (PI) та поліамідної кислоти (PAA) на властивості епоксидної смоли. Виявлено, що після додавання 10% PAA та 70% PI ударна в’язкість збільшується, відповідно, на 80 та 70% порівняно з немодифікованою смолою. З додаванням у полімер 5% PI та PAA міцність на згин підвищується, відповідно, на 95 та 73%. Крім того, за вмісту 10% PI вдвічі збільшилась адгезійна міцність за удару, а за вмісту 5% PI адгезія за розриву зросла тільки на 70% порівняно з немодифікованою смолою. Інфрачервона спектроскопія показала, що композиції епоксидної смоли з PI та PAA мали напіввзаємопроникні сітчасті структу-ри з відносно високими еластичністю та механічними характеристиками.

Досліджено виникнення перших порцій мартенситу деформації за пластичного одно-вісного стиску сталей 12Х18Н10Т і 12Х18Н9Т, в яких у вихідному стані, відповідно, відсутній і присутній δ-ферит. Експериментально знайдені істинні деформаційні мартенситні точки ε^s. Виявлено, що в сталі 12Х18Н10Т при ε < ε_s існує однофазний стан (А), а при ε > ε_s – двофазний (А+М); в сталі 12Х18Н9Т при ε < ε_s – двофазний стан (А+Ф), при ε > ε_s – трифазний (А+Ф+М). Виявлено ефект збільшення намагнеченості парамагнетного аустеніту до виникнення мартенситу деформації.

Досліджена інгібувальна дія похідних ацетонітрилу і вторинного аміну в солянокислому середовищі під час корозії маловуглецевої сталі. Показано, що в 1М розчині хлоридної кислоти захисний ефект становить 86,5...92,5% (2 mmol/l), у сірководнево-вмісному середовищі – 51,2…89,6%, за біокорозії – 14,5…87,3% (3,5 mmol/l). Під час порівняння коефіцієнтів гальмування триазолацетонітрилу, бензальдегіду, n-метил-бензальдегіду, метилтриазолоазепіну, n-толуїдину, які є структурними фрагментами досліджених сполук, встановлено, що триазолоазепінієвий і арильний замісники у складі молекули вторинного аміну забезпечують значний синергетичний ефект, а у складі похідних ацетонітрилу – адитивну дію.

Запропоновано розрахункову модель випромінювання сигналів акустичної емісії, що супроводжує руйнування у композитному матеріалі через утворення кількох тріщин як одиничних актів виникнення макротріщини. Виконано числові розрахунки компонент вектора переміщень за деяких типових варіантів взаємного розташування двох одночасно утворених дископодібних тріщин. Аналіз значень модуля вектора переміщень свідчить про прямо пропорційну залежність між його максимальними значеннями та сумарною площею дефектів, що виникли, і обернену пропорційну між цими ж величинами та часом релаксації напружень на їх берегах.

Розроблено метод побудови нелінійної багатопараметрової моделі зворотної функції перетворення вихрострумових приладів неруйнівного контролю. Нові засоби багато-параметового вихрострумового контролю, створені на основі нелінійної обробки відгуку вихрострумового первинного перетворювача за зворотною функцією пере-творення системи, принципово спрощують їх апаратне, програмне та метрологічне забезпечення, одночасно підвищуючи точність оцінки параметрів об’єкта контролю.

Описано метод комп’ютерного оброблення металографічних зображень структури матеріалів, який полягає в автоматичному (а на завершальному етапі – інтерактивному) редагуванні зображень, локалізації аналізованих деталей і їх кількісному аналізі. Метод реалізували на прикладі малолегованої сталі 12Х1МФ після її експлуатації впродовж ~13*10⁴ h на головному парогоні ТЕС. Оцінювали структуру прямої ділянки парогону і розтягнутої зони його гину, а також інтегральну кількість і площу, яку займають карбіди, розташовані вздовж меж зерен, використавши їх як структурні показники деградації сталі. З допомогою розробленого методу показано, що інтенсивність деградації сталі в розтягнутій зоні гину вища, ніж на прямій ділянці парогону; метал поблизу зовнішніх поверхонь труб деградує сильніше, ніж біля внутрішніх. Це пояснено неоднаковим опором повзучості різних ділянок парогону під час їх експлуатації.

Хронопотенціометричним та методом електрохімічної імпедансної спектроскопії досліджено вплив способу нанесення і термічного закріплення олігомерних плівок на поверхні магнетних аморфних сплавів складу Fe(Me)SiB, де Me – Ni, Mo, Cu, Nb, як захисних антикорозійних покривів.

Наведено результати досліджень основних фізико-механічних та трибологічних властивостей гарячештампованих шаруватих порошкових композитів на основі корозій-нотривкої сталі Х18Н15. Як робочий шар використано порошковий композит зі сталі Х18Н15, 25 mass.% Cr₃C₂ і 5 mass.% MoS₂, а як матеріал основи – ту ж сталь з 0,6 mass.% вуглецю. Виявлено суттєву залежність міцності на згин отриманих матеріалів від товщини робочого шару, тоді як твердість робочого шару практично не залежить від неї.

Вперше досліджено взаємодію іридію (IV) з лютеоліном та родію (ІІІ) з кверцетином. Встановлено оптимальні умови утворення цих сполук, їх метрологічні характеристики та селективність за присутності деяких іонів. На основі одержаних результатів розроблено нові методики визначення вмісту іридію та родію, які перевірено на штучних розчинах і апробовано під час аналізу інтерметалідів складу Tb₂Ir₃Al₉, Gd₂Ir₃Al₉ та родієвмісного резистора (S_r ≤ 0,023).

Досліджений вплив залізного порошку, введеного в насичувальну суміш, на дифузійне нікелювання сталі 5ХНМ. Показано, що залізний порошок різко знижує вихід вуглецю із сталі, через що зменшуються її зневуглецювання і кількість включень у дифузійному шарі, рафінує поверхневий шар зразка та інтенсифікує дифузійне нікелювання.