Page 33 - Zmist-n4-2015
P. 33

кових стадіях десорбції водню і перетворення ZrH 2 ®  Zr дифузія в системі части-
                  нок гідриду цирконію і крапель олова активується, що пришвидшує гомогеніза-
                  цію порівняно зі системою розплавленого олова з цирконієм [14]. Повністю хі-
                  мічно однорідний сплав Zr–1,5Sn швидко формується твердофазним шляхом вже
                  при 1250°С (тобто після десорбції водню), але в його структурі навіть за тривало-
                  го  спікання  зберігаються  відносно  великі  пори,  що  утворилися  під  час  реакції
                  рідкого олова з частинками гідриду цирконію на стадії нагрівання. Зменшуючи
                  розміри  частинок  олова, знижували  об’ємну  частку  пор  і  отримували  відносну
                  густину 97,3% (рис. 4b).
















                   Рис. 4. Мікроструктура сплавів Zr–1Nb (а) та Zr–1,5Sn (b), синтезованих при 1250°С, 4h.
                    Fig. 4. Microstructure of Zr–1Nb (a) and Zr–1.5Sn (b) alloys synthesized at 1250°C for 4 h.
                      Сформувати потрійні сплави системи Zr–Ti–Nb з необхідними характерис-
                  тиками досить важко  перш  за все  через складніші  процеси,  температурні  межі
                  яких частково або повністю перекриваються під час нагрівання (десорбція водню
                  з двох гідридів, хімічна гомогенізація системи та спікання частинок). За нагріву
                  таких порошкових систем фазові перетворення ZrH 2 ®  Zr i TiH 2 ®  Ti з десорбці-
                  єю  водню  відбуваються  до  температури  1000°С.  Активовані  воднем  частинки
                  цирконію  і  титану  дають  поштовх  для  інтенсивного  розвитку  взаємної  дифузії
                  між ними, в той час як частинки ніобію в цьому температурному інтервалі ще
                  відносно інертні для розвитку дифузійних процесів. Внаслідок активної дифузії
                  між  частинками  титану  і  цирконію  і  необмеженої  взаємної  їх  розчинності  ці
                  елементи в чистому вигляді зникають вже на стадії неперервного нагрівання до
                  1000°С  з  формуванням  бінарної  матриці  Zr–Ti  з  широким  спектром  локальних
                  концентрацій.  Водночас  ніобій  надзвичайно  повільно  дифундує  у  сформовані
                  бінарні сплави Zr–Ti (рис. 5а), насичуючи їх до концентрації не вище 1…2%, а
                  зустрічна дифузія титану і цирконію в частинки ніобію взагалі відсутня.
                      Лише з підвищенням температури до 1250°С взаємна дифузія між частинка-
                  ми ніобію та матрицею Zr–Ti пришвидшується достатньо, щоб сформувати пов-
                  ністю однорідні сплави Zr–Ti–Nb обох досліджених складів за ізотермічної вит-
                  римки 4 h (рис. 5b). Вміст ніобію 21,5 та 25,5% задовільний, щоб стабілізувати за
                  кімнатної температури однофазний ОЦК b-стан в обох сплавах відповідно до фа-
                  зової діаграми. Проте надзвичайно важливо знизити в них об’ємну частку залиш-
                  кових  пор,  яка  є  підвищеною  (6…9%).  Причиною  високої  пористості  є  ефект
                  Френкеля під час розвитку взаємної дифузії трьох металів. Аналіз результатів ди-
                  фузійної рухливості цих металів при 1250°С (табл. 2) свідчить, що тут швидкість
                  дифузії титану, цирконію та ніобію приблизно однакова, за винятком дифузії ти-
                  тану і цирконію в ніобій, яка нижча на 4–6 порядків. Це узгоджується з поданими
                  експериментальними  результатами,  згідно  з  якими  саме  ніобій  є  елементом,
                  градієнт концентрації якого зникає в останню чергу під час хімічної гомогенізації

                  32
   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38