Page 35 - 07
P. 35

пілярним силам і перекристалізації осаждуваного матеріалу. Одночасно відбува-
                  ється взаємодія покриву з поверхневими силами основи, утворюється дифузійна
                  перехідна зона та зростає адгезія покриву до основи.
                      Карбідотитановий  покрив  з  нікель-фосфорним  підшаром  (рис. 4)  містить
                  такі шари:
                      –  карбідотитановий,  який  складається  з  дисперсних  зерен  мікротвердістю
                  4,5...4,7 GPа, в якому спостерігають скупчення світлих плям мікротвердістю до
                  10...11 GPа (рис. 4а);
                      –  перехідна  зона  –  перліт  мікротвердістю  3,2...3,3  GPа  і  яскраво  виражена
                  сітка фериту (рис. 4b);
                      – пластинчатий перліт і зародження несуцільної феритної сітки на межах зе-
                  рен аустеніту з мікротвердістю ~ 1,5 GPа (рис. 4c).

















                     Рис. 4. Мікроструктура шарів покриву
                     з карбіду титану на армко-залізі, отри-
                     маного електрофорезом, T sin  = 1390°С,
                    час витримки – 10 min: а – карбід титану;
                     b – перехідна зона; c – зона контакту
                     перехідної зони з матеріалом основи.
                      Fig. 4. Microstructure of the titanium
                   carbide coating layer on armco-iron obtained
                        by electrophoresis, T sin  = 1390°C,
                   exposure time – 10 min: a – titanium carbide;
                      b – transition zone; c – zone of contact
                   with transition zone of the substrate material.

                      Пористість покриву, отриманого з використанням нікель-фосфорного підша-
                  ру та спеченого за вказаної температури, не перевищувала 2%.
                      Таким чином, інтенсивну усадку і утворення щільного покриву TiC спосте-
                  рігали тільки за умови попереднього хімічного нікелювання. Активація полягає в
                  тому, що за плавлення отриманого нікель-фосфорного підшару з’являється рідка
                  фаза,  змочуються  тверді  частинки,  що  знаходяться  поблизу  сталевої  основи,  і
                  полегшується  взаємодія  між  ними.  Цей  процес,  розпочавшись  у  глибині  ЕФО,
                  поступово поширюється на всю його товщину. У результаті розчинення нікелю і
                  фосфору в розплаві збільшується об’єм рідкої фази і зменшується в’язкість роз-
                  плаву.  Завдяки  цьому  стає  можливим  ущільнення  електрофоретичного  осаду  і
                  закріплення  його  на  сталевій  поверхні  без  механічного  обтиснення,  а  лише  за
                  допомогою спікання за температури 1390°С.
                      Активувальна дія підшару, отриманого хімічним відновленням, який містить
                  Ni та P, підтверджується тим, що під час отримання гальванічним способом під-
                  шару, який містить виключно Ni, термообробка ЕФО проходить без появи рідкої
                  фази і ущільнення осаду з ТіС практично не відбувається.

                                                                                          41
   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40