Page 93 - Zmist-n4-2015
P. 93

Залежно від температур гартування і режимів старіння розмір зерен змінювався
                  від 55 до 115 mm (табл. 2, рис. 1), а вміст інтерметалідів – від 15,1 до 17,3 mass.%
                  (табл. 2). За однакової температури гартування максимальний розмір зерна отри-
                  мала модифікація № 2, в якій відсутні рідкісноземельні легувальні мікродобавки.
                  Відомо [3, 4], що у нікелевих сплавах, які містять понад 4% Nb, формуються впо-
                  рядковані γ'-фази із ГЦК кристалічною ґраткою на основі сполуки Ni 3Al та γ''-
                  фаза типу Ni 3Nb із ОЦТ структурою, тому в табл. 2 вказана сумарна кількість
                  γ'+γ'' виділень.
                     Таблиця 1. Хімічний склад досліджуваних модифікацій складнолегованого
                            нікелевого сплаву Ni56Cr17Mo6Nb4 (ХН56МБЮД) (ЕК-62)

                                                Вміст елементів, mass.%
                    Сплав
                            С    Cr   Fe  Мо  Ti  Al  V  Nb  Si      S    Р       Інші
                  ЕК-62ВІ   0,03  17,82 14,11 5,18 0,58 1,55 0,43 4,00 0,10 0,006 0,008   В0,005; Zr0,044;
                   (ХС І)                                                        Сu0,38
                  ЕК-62ВІ  0,026 17,13  15,3  5,55 0,56 1,76 0,56 4,08 0,16 0,004 0,006   Сu0,13
                   (ХС ІІ)
                  ЕК-62ВІ                                                     Сu0,52; Y0,072;
                           0,03  17,21 14,76 5,66 0,70 1,51 0,36 4,18 0,19 0,004 0,009
                   (ХС ІІІ)                                                      Zr0,046
                  ЕК-62ВД  0,04 16, 74 14,17 5,24  0,5  1,37 0,41 3,99 0,12 0,003 0,006   Сu0,49; Zr0,01;
                   (ХС ІV)                                                    Се0,01; La0,01
                  ЕК-62ВІ                                                    Co0,092; Cu0,52;
                          0,042 16,22 14,28  5,4  0,47 1,26 0,38 3,90 0,25 0,005 0,007
                   (ХС V)                                                        Zr0,046
                      Механічні властивості за короткочасного статичного розтягу визначали на
                  гладких п’ятикратних циліндричних зразках із діаметром робочої частини 5 mm,
                  кількість циклів до руйнування за малоциклового навантаження чистим згином –
                  на плоских зразках із розмірами робочої частини 3×6×20 mm. Коефіцієнт інтен-
                  сивності  напружень  (КІН)  за  статичного  навантаження  K Q  (K C)  розраховували
                  відповідно до стандарту [10]. В’язкість руйнування в умовах пружно-пластичного
                                                                                     2
                  руйнування оцінювали методом J-інтеграла, використавши залежність K ІC(J) =
                             2
                  = J ІC Е/(1 – m ), де Е – модуль пружності (модуль Юнґа); m – коефіцієнт Пуассона
                  [11]. Параметри тріщиностійкості визначали на зразках із розмірами 20´48´50 mm
                  та попередньо наведеною втомною тріщиною довжиною 20 mm. Отримані зна-
                                                                                   2
                  чення K ІC перевіряли за критеріями P max ≤ 1,1 P Q i 1, t, b ≥ 2,5 (K IC /σ 0,2) , де P Q –
                  сила, що відповідає початку докритичного підростання тріщини. Як показала прак-
                  тика випробувань складнолегованих нікелевих сплавів на в’язкість руйнування за
                  плоскої деформації (ПД), часто вищевказані умови не цілком достатні, оскільки
                  не  відображають  характер  поширення  тріщини.  Тому  оцінювання  коректності
                  отриманих значень K IC додатково здійснювали за такою методикою [10–13]:
                      1.  Руйнування  першого  зразка  з  втомною  тріщиною  із  визначенням  P Q  за
                  точкою перетину діаграми розтягу та січної, тангенс якої на 5% менший тангенса
                  нахилу пружної частини діаграми.
                      2. Статичне навантаження другого зразка до рівня ≤ P Q.
                      3. Розвантаження і циклічне пророщування тріщини для виявлення ділянки
                  її підростання за статичного навантаження.
                      4. Повторення пунктів 2 і 3 до 3-х разів.
                      5. Руйнування зразка, заміри початкової довжини тріщини та розмірів її ста-
                  більного підростання.



                  92
   88   89   90   91   92   93   94   95   96   97   98