Page 111 - 07

Зразки листя чаю додатково попередньо обезжирювали в апараті Сокслета
за методикою [4] для уникнення злипання між собою кристалів кінцевого про-
дукту та кращого розчинення у воді.
Кондиціонування. Отримані водно-спиртові екстракти висушували в два
етапи: відганяли азеотропну суміш та воду за температур 92…98°С; концентрат
висушували за температури 70°С в сушильній шафі впродовж двох днів. Кінце-
вий продукт – коричневі дрібнодисперсні блискучі кристали.
Корозійні та електрохімічні дослідження. Експериментували за темпера-
2
тур 20, 30 та 40°С. Швидкість корозії K m (g/(m ×h)) визначали гравіметрично та
розраховували за формулою
)
K = (m - m 2 )/(S × t,
m
1
де m 1 – початкова вага зразка, g; m 2 – вага зразка після експозиції в корозивному
2
середовищі та усунення продуктів корозії, g; S – загальна площа зразка, cm ; τ –
час експозиції зразка в корозивному середовищі, h.
Захисний ефект інгібітора (ступінь захисту Z, %) розраховували за форму-
лою
Z = (K - K / K ) 100%× ,
m i m
де K m і K i – швидкість корозії в неінгібованому та інгібованому середовищах,
відповідно.
Ступінь заповнення поверхні сталі інгібітором θ¢ визначали, базуючись на
адсорбційній моделі Хрістова і Попова [5]:

Z
q ¢= (K - K / K ) = ×q,
m i m
де θ – максимальне покриття поверхні (θ = 1).
Електрохімічні дослідження виконували на потенціостаті IPC-Pro, робочий
2
електрод – циліндричний зразок сталі 20 з робочою поверхнею 0,0628 cm , елек-
трод порівняння – насичений хлоридсрібний. Розгортка потенціалу 1 mV/s. Кон-
станти Тафеля визначали графічно-аналітичним методом [6].
Зміщення адсорбційного потенціалу ∆Ψ 1 розраховували за формулою
DY = D E   1 b b- c × / ( (b c b+ ) b 0 
)  × ,
a
a
1
де ∆E – зміщення потенціалу корозії в присутності інгібітора; b c, b a – константи
Тафеля; b 0 = 2,3RT/F = 0,059.
Поляризаційний опір визначали так:
R = 2,3b b× a /(b c b + a ) .
c
p
Енергію активації E act розраховували з рівняння Арреніуса:
E act = [R T T× 1 × 2,3lg K× 2 / K 1 ]/(T 2 T 1 )-,
2
де R – універсальна газова стала; T 1, T 2 – абсолютні температури корозивного
середовища.
Результати досліджень та їх обговорення. Кристалічна форма отриманих
екстрактів дала можливість ранжувати захисні властивості інгібіторів за концен-
траціями. Так, швидкість корозії сталі залежала від концентрації обох екстрактів:
3
їх збільшення з 0,2 до 0,8 g/dm призводить до зменшення K m в 1,8–9,6 (для
екстракту з листя чаю) та в 2,8–7,8 (для екстракту зі стружки та кори дуба) разів.
3
Зазначимо, що за концентрації 0,8 g/dm ефективність протикорозійного захисту
майже не відрізняється для обох екстрактів (87…89%, рис. 1).

117