Page 112 - Zmist-n4-2015

Після відпалу зразка в повітрі впродовж 50 h різниця в розподілі хімічних
елементів в зоні контакту електроліту та захисного шару виражена слабше, ніж у
відпаленому за цього режиму у відновному середовищі, на що вказує однорідні-
ший колір шарів (рис. 4a). Межу контакту цих шарів тут також визначали за роз-
міщенням платинового маркера, ідентифікованого на прикладі спектра 1 (рис. 4b).
Набір спектрів, отриманих із верхньої частини захисного шару (рис. 4d) та ниж-
ньої частини електроліту (рис. 4c), відповідає набору хімічних елементів, з яких
складаються ці шари. Проте на мікрознімку СЕМ (рис. 4a) нижче маркера з час-
тинок платини (нижче рівня спектра 1), тобто у верхній частині електроліту,
присутні світліші ділянки (спектр 4). Це може свідчити, що впродовж відпалу
в повітрі деякі елементи в дуже малій кількості з захисного шару дифундували
до електроліту (рис. 4e).

Рис. 4. СЕМ поперечного перерізу (а) та спектри ЕРА (b–e) зразка,
відпаленого при 1400°C у повітрі впродовж 50 h.
Fig. 4. SEM of cross section (а) and EDS spectra (b–e)
of the specimen annealed at 1400°C in air for 50 h.
За кривими розподілу хімічних елементів у зразках, відпалених у повітрі
впродовж 10 та 100 h (рис. 3c, d), встановлено, що порівняно з відновним середо-
вищем в окисному взаємна дифузія хімічних елементів електроліту та захисного
шару виражена слабше. Зокрема, криві інтенсивності спектрів Zr стрімко спада-
ють у місці розташування маркерів лінії розмежування електроліту та захисного
шару (рис. 3c, d). Це свідчить про низьку концентрацію цирконію в нижній час-
тині захисного катодного шару. За кривими інтенсивності спектрів хімічних еле-
ментів виявили, що середня глибина дифузії Zr у захисний шар декілька сотень

111