Page 71 - Zmist-n5-2015

дженим згином, а для da/dN – консольним згином за частоти 10 Hz на повітрі та
0,3; 1 і 10 Hz у корозивному середовищі.
Результати експериментальних досліджень та їх обговорення. Швидкість
корозії сталі різних ділянок резервуара дещо відрізнялася (табл. 2), при цьому ме-
тал, який під час експлуатації контактував лише з нафтою (ділянка 2), має найви-
щу корозійну тривкість, тоді як для сталі нижнього та верхнього поясів та дна
резервуара, які контактували з підтоварною водою або конденсатом, вона у два
рази нижча – ці закономірності аналогічні виявленим для резервуара зберігання
товарної нафти [5, 7]. Оскільки зразки для корозійних досліджень вирізали з
об’єму листового матеріалу, то відмінності у корозійних властивостях слід пов’я-
зувати з експлуатаційною деградацією металу, інтенсивність якої залежала від
агресивності середовища, з яким він контактував за тривалої експлуатації. Оче-
видно також, що ця агресивність пов’язана з його наводнювальною здатністю,
тобто метал деградував під час експлуатації за сумісної дії водню та робочих
напружень. Відомо [1], що вода, яка осідає чи конденсується з нафти, акумулює в
собі корозивно-агресивні складники, що спричиняє інтенсивну не тільки корозію,
але і наводнювання.

2
×h) і Р, mm/year) сталі різних ділянок
Таблиця 2. Швидкість корозії (K, mg/(m × ××
експлуатованого (32 роки) нафтового резервуара у підтоварних водах
(у чисельнику) та після попередньої пластичної деформації (у знаменнику)
Підтоварна вода з нафт
Ділянка
резер- надвірнянської рожнятівської
вуара
K Р K Р
1 24,2 / 35,1 0,027 / 0,039 28,7 / 37,2 0,032 / 0,041
2 11,7 / 30,7 0,013 / 0,034 14,3 / 33,7 0,016 / 0,038
3 25,1 / 35,2 0,028 / 0,039 29,6 / 37,7 0,033 / 0,042
4 20,6 / 32,2 0,023 / 0,036 25,1 / 35,2 0,028 / 0,039
Окремого аналізу заслуговує експлуатаційна деградація металу верхнього по-
ясу резервуара, оскільки його стінка в цьому місці не зазнає навантаження від тис-
ку нафтопродукту. Тому, якщо нехтувати іншими можливими причинами створен-
ня механічних напружень (власна вага, вітрове навантаження тощо), то виявляєть-
ся, що лише наводнювання достатньо для експлуатаційної деградації сталі, тобто
тут реалізується механізм воднем спричиненого розтріскування [1]. Це означає, що
наводнювання настільки інтенсивне, що викликає в об’ємі металу значні внутрішні
напруження, які сумісно з воднем і є чинниками деградації сталі.
Встановлено, що підтоварна вода рожнятівської нафти корозивно агресивні-
ша порівняно з надвірнянською. Це можна пов’язати з більшим вмістом води та
хлористих солей у рожнятівській нафті (див. табл. 1), внаслідок чого утворюється
експлуатаційне середовище з вищою агресивністю (солі переходять у водну фазу
та сприяють зниженню її рН). На основі фракційного складу нафт можна припус-
тити, що рожнятівській нафті властивий дещо вищий вміст парафінів та смол, а
за їх осідання підкислюється водне середовище у потрісканих відкладах, що
створює умови для наводнювання сталі [1]. Для зменшення негативного впливу
асфальтосмолопарафінових відкладень на технологічність транспортування та
зберігання нафти її підігрівають (до 60°С) [15], що, своєю чергою, теж інтенсифі-
кує корозію та наводнювання сталі. Звідси слід очікувати також і сильнішої дег-
радації сталі під час зберігання рожнятівської нафти у резервуарі.

70