Page 9 - Zmist-n3-2015-new
P. 9

Оскільки  радіаційна  повзучість  переважно  обумовлена  рухом  дислокацій,
                  який стимулює напруження, теоретичні дослідження в цьому напрямку охоплю-
                  ють  процеси  переповзання  дислокацій  у  результаті  поглинання  ними  точкових
                  дефектів. Тут відомі теоретичні моделі В. В. Кірсанова [9], Ю. С. П’ятилетова
                  [10] та інших.
                      У зв’язку з тим, що реактори атомних станцій побудовані наприкінці мину-
                  лого століття і відпрацювали уже багато років, питання про їх залишкову довго-
                  вічність постало дуже гостро. Популярними стали експерименти з відновлення
                  експлуатаційних характеристик і продовження ресурсу їх корпусів (напр., [11−13]).
                  Проте для прогнозування залишкової довговічності використовують лише теорії,
                  які не враховують конкретні експлуатаційні дефекти [14] реакторних компонен-
                  тів. Є низка методів досліджень їх розвитку та оцінки залишкової довговічності
                  реакторних  компонентів  [15].  Але  теоретичних  моделей,  що  беруть  до  уваги
                  вплив дефектів типу тріщин на залишкову довговічність реакторного устаткуван-
                  ня, нема [16].
                      Тому  нижче зроблено  спробу  побудувати  розрахункову  модель  для  визна-
                  чення періоду докритичного росту тріщин високотемпературної повзучості в ме-
                  талевих матеріалах, що знаходяться під дією довготривалих статичних наванта-
                  жень і нейтронного опромінення.
                                                            Побудова рівняння для тріщини
                                                        високотемпературної  повзучості  за
                                                        опромінення.  Розглянемо  пластину  з
                                                        макроскопічною  тріщиною,  що  знахо-
                                                        диться під дією розтягальних зусиль p,
                                                        прикладених  симетрично  до  лінії  трі-
                                                        щини,  нагріту  рівномірно  до  темпера-
                                                        тури  T 0  (високотемпературна  повзу-
                                                        чість [17]). Ступінь опромінення плас-
                                                        тини є функція часу. Введемо у верши-
                                                        ні  тріщини  систему  координат  (x,  y)
                                                        (рис.  1).  Вважаємо,  що  внаслідок  си-
                    Рис. 1. Схема навантаження пластини.   метричності навантаження тріщина по-
                                                        ширюватиметься вздовж осі x. Зону пе-
                         Fig. 1. Plate loading mode.
                                                        редруйнування моделюватимемо d c-мо-
                  деллю, тобто замінимо пластичну зону розрізом фіксованої довжини і прикладе-
                  мо до його берегів усереднені напруження s T. Це дає змогу записати рівняння
                  енергетичного балансу для пружних тіл з тріщинами [18]:
                                                     ɺ
                                                              ɺ
                                                                   ɺ
                                            u n d s =
                                        ∫  s ɺ      U -  ɺ  2 Σg,    Σ > .               (1)
                                                                      0
                                                       TS +
                                           ij i j
                                       ∑
                  Тут s ij, u i та n j – компоненти тензора деформацій, вектора переміщень та зовніш-
                  ньої нормалі на боковій поверхні пластини в області ∑ (включаючи тріщину); U,
                  T, S – внутрішня енергія, температура та ентропія відповідно; g – питома енергія
                  руйнування,  яка  припадає  на  одиницю  вільної  поперечної  поверхні  пластини  і
                                                        ɺ
                                                          ɺ ɺ
                  яку вважаємо константою матеріалу;  u ɺ i , , ,U S S – похідні відповідних компонент
                  за часом.
                                                                     0
                      Розглянемо адіабатичний процес, для якого  TdS = . Тоді енергетичний ба-
                  ланс під час поширення тріщини на довжину стрибка  lD  буде:
                                                D U + 2 g lD  0=.                        (2)
                      Рівняння  (2)  –  не  що  інше,  як  узагальнення  Орованом  критерію  Ґріффітса
                  8
   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14