Page 58 - Zmist-n5-2015

розчину 1 М NaHCO 3 [6]. Розчини витримували впродовж 1 h за температури
80°С, охолоджували до кімнатної температури і відфільтровували з використан-
ням фільтра “синя стрічка”. Осад висушували за кімнатної температури і аналізу-
вали за допомогою дифрактометра ДРОН-3 в монохроматизованому Cu-K a -ви-
промінюванні (40 kV, 20 mA, швидкість запису 1 grad/min). Фазовий склад речо-
вини визначали за набором міжплощинних відстаней і відповідних їм інтенсив-
ностей на підставі отриманих рентгенівських дифрактограм [9–11]. Кількісне
співвідношення фаз за відсутності і присутності інгібітора оцінювали за інтен-
сивністю відповідних ліній кальциту і арагоніту згідно з таким підходом:
W + W = 100% , (1)
c a
I c
W = , (2)
c
I + I а
c
де W с, W а – вміст фаз кальциту і арагоніту, %; І с, І а – інтенсивність ліній кальциту
і арагоніту.
Електронно-мікроскопічні зображення осаду отримували з використанням
растрового електронного мікроскопа РЕМ-106І в режимі роботи у вторинних
електронах.
Адсорбцію на межі розчин/карбонат кальцію визначали за зміною поверхне-
вого натягу інгібітора. Поверхневий натяг інгібітора на межі розчин/повітря ви-
значали методом Вільгельмі за допомогою ваги Vibra HT-120 і платинової плас-
тини з розмірами 59,7´0,3´7,4 mm. Сорбентом слугував CaCO 3 марки “х.ч.” з
2
питомою поверхнею 0,21 m /g. У сухі колби поміщали по 1 g CaCO 3 і заливали
розчинами об’ємом 25 ml, що містили різну концентрацію інгібітора. Після закін-
чення необхідного для адсорбції часу (60 min) розчини фільтрували за допомо-
гою паперового фільтра “синя стрічка”. Вимірювали поверхневий натяг на межі
розчин/повітря і визначали залишкову концентрацію інгібітора. Адсорбцію (Г,
2
mol/m ) розраховували за формулою
C - C 2
1
Г = V × , (3)
S m
sp
де С 1, C 2 – концентрації інгібітора до і після адсорбції на карбонаті кальцію,
3 3
mol/m ; m – маса сорбенту, g; V – об’єм розчину, взятого для адсорбції, m ; S sp –
2
питома поверхня карбонату кальцію, m /g.
Електрокінетичний потенціал (ξ) поверхні карбонату кальцію визначали за
швидкістю переміщення заряджених частинок дисперсної фази в електричному
полі і розраховували за формулою
u lh e
x = , (4)
ee W
0
де u – швидкість руху частинок, m/s; η – динамічна в’язкість середовища, Pa×s
(0,001 Pa×s); e – діелектрична проникність води (81); e 0 – діелектрична стала
–12
(8,85×10 ); W – зовнішня напруга, V; l е – відстань між електродами, m.
Рівень дисперсної фази фіксували через кожні 10 min упродовж 1 h. Знак за-
ряду колоїдних частинок визначали за напрямком руху межі золь/бокова рідина.
Седиментацію суспензії CaCO 3 у воді (концентрацією 3 g/l) досліджували за
допомогою аналітичних ваг Vibra HT-120. Висота стовпа суспензії становила
0,140 m, а радіус чашки 0,019 m. Здатність до седиментації оцінювали за значен-
ням константи седиментації (K s), яку розраховували за формулою
2
2r H (r - r )
0
K = , (5)
s
9h
57