Page 103 - Zmist-n5-2015

кристаліти наближаються за формою до сфероїдів. Враховуючи, що виступи по-
верхні покриву збагачені вольфрамом, можна зробити висновок, що останній сприяє
вирівнюванню рельєфу, як це спостерігали і для інших його сплавів [16].
Таким чином, встановлені закономірності формування топографії поверхні
покривів сплавами заліза з молібденом і вольфрамом складають підґрунтя для
прогнозованого підвищення як корозійного опору, так і мікротвердості покривів
порівняно з матеріалом підкладки.
Рентгенівські дифрактограми покривів Fe–Mo (рис. 3а) і Fe–Mo–W (рис. 3b)
із вмістом (в перерахунку на метал) до 40 wt.% Mo у подвійному сплаві та 25 wt.%
Mo і 18 wt.% W у потрійному – ідентичні. На них виявлена лише система диф-
ракційних ліній a–Fe та досить широке гало (ширина на половині висоти стано-
вить ~10°) на кутах 2θ ~ 57°, що є свідченням аморфної структури, як це раніше
спостерігали для гальванічних сплавів вольфраму з кобальтом і нікелем [17].
Аналіз поверхні покривів дозволяє зробити висновок, що кількість мікропор
у ПСІ є значно меншою порівняно з ПСП. Це дає підстави вважати, що покриви,
одержані в нестаціонарних умовах, матимуть вищі показники хімічного опору в аг-
ресивних середовищах та фізико-механічні властивості порівняно зі сплавами, оса-
дженими гальваностатично. Отже, використання імпульсного електролізу дає змо-
гу отримувати рівномірніші бінарні та потрійні покриви з меншою поруватістю, що
прогнозовано впливатиме на показники корозійної тривкості та мікротвердості.

Рис. 3. Рентгенівські дифрактограми покривів Fe–Mo (а) та Fe–Mo–W (b)
на підкладці зі Ст.3.
Fig. 3. X-ray diffraction pattern for Fe–Mo (a) and Fe–Mo–W (b) coatings
on the substrate of steel Ст.3.

Морфологія поверхні покривів тернарним сплавом Fe–Mo–W (рис. 1b, 2b)
суттєво відрізняється від рельєфу поверхні бінарного сплаву Fe–Mo, осадженого
на ті ж самі матеріали (рис. 1a, 2a). На відміну від подвійного сплаву, ПСП Fe–
Mo–W мають рівномірнішу гомогенізовану поверхню з незначною кількістю
мікропор внаслідок виділення водню. Використання імпульсного струму сприяє
утворенню агломератів зерен, які вкривають всю поверхню, що пояснюється
включенням вольфраму до складу сплаву завдяки реалізації вищих густин струму
на виступах покриву та підтверджується результатами аналізу хімічного складу
(рис. 1). Таким чином, аналіз морфології і рельєфу поверхні покривів Fe–Mo і
Fe–Mo–W на підкладках зі сталі дає змогу зробити такі висновки: по-перше, в ім-
пульсному режимі осаджується гомогенніший сплав, що позитивно впливатиме
на його термодинамічну стабільність і сприятиме зростанню хімічного опору;
по-друге, відбувається електродна реакція відновлення тугоплавких компонентів
(Mo, W), що перебігає через проміжну стадію утворення оксидів і за таких умов
протікає повніше та з вищим виходом цільового продукту порівняно з електролі-
зом в стаціонарних умовах. Виявлені відмінності у складі, морфології та топогра-

102